Друкована клейка стрічка в основному використовується для упаковки продуктів, наприклад для запечатування коробок, пакетування та маркування. Друкована пакувальна стрічка потребує хорошої адгезії, певної міцності та міцності, щоб забезпечити міцність та герметичність упаковки. Отже, які методи тестування друкованої липкої стрічки?
① Перевірка якості друку: візуальний огляд у поєднанні зі стандартними кольоровими картками, збільшувальними стеклами та іншими інструментами використовується для оцінки чіткості, кольору та точності реєстрації надрукованих візерунків і тексту. Для виявлення відхилення кольору можна використовувати колориметр для точного вимірювання; відмінність кольору від зразка стандартного кольору повинна відповідати зазначеному діапазону.
② Перевірка якості поверхні та країв стрічки: за умов природного або стандартного освітлення візуально спостерігайте за поверхнею стрічки на наявність таких дефектів, як бульбашки, частинки, зморшки, подряпини та відшарування, а також чи є краї акуратними, закрученими чи нерівними по ширині. Для незначних дефектів можна використовувати збільшувальне обладнання, наприклад мікроскопи.
① Вимірювання ширини: за допомогою вимірювальних інструментів необхідної точності (таких як штангенциркуль, мікрометр тощо) виміряйте ширину в різних місцях стрічки. За ширину стрічки візьміть середнє значення. Результат вимірювання повинен відповідати номінальному значенню та вимогам допуску.
② Вимірювання довжини: розмотайте стрічку з серцевини з однаковою швидкістю. Щоб виміряти фактичну довжину стрічки, використовуйте лічильник або інший прилад для вимірювання довжини. Виміряне значення не повинно бути менше номінальної довжини.
③ Вимірювання товщини: використовуйте товщиномір, щоб виміряти товщину в різних місцях стрічки, включаючи товщину основи та загальну товщину (товщина основи + клей). Точність вимірювання товщиноміра повинна відповідати вимогам випробувань, а результати вимірювань повинні відповідати вимогам діапазону товщини та однорідності, зазначеним у стандарті на продукт.
① Випробування на міцність на розтягування та подовження при розриві: відповідно до відповідних стандартів виріжте зразок певного розміру зі стрічки та проведіть випробування на розтягування на універсальній випробувальній машині за вказаної швидкості розтягування. Запишіть максимальне значення сили при розриві (тобто міцність на розрив) і подовження при розриві (обчисліть подовження при розриві). Процес тестування повинен суворо контролювати умови навколишнього середовища, такі як температура та вологість, щоб забезпечити точність результатів тесту.
② Початковий тест на клейкість: широко використовуваний метод кочення кульки для початкового тестування клейкості передбачає розміщення сталевої кульки визначеного розміру на похилій клейкій стрічці та спостереження за відстанню прокатки або положенням зупинки кульки для оцінки початкової липкості стрічки. Обладнання для тестування має відповідати стандартним вимогам і повинно бути відкаліброване перед кожним тестуванням.
③ Перевірка липкості: за допомогою тестера клейкості зразок липкої стрічки приклеюється до певної тестової пластини та прикладається певний тиск. Потім тестову пластину підвішують вертикально, і за заданих температурних і часових умов стрічку спостерігають за такими явищами, як від’єднання або зміщення, щоб визначити, чи відповідає липкість стрічки вимогам. Точність і стабільність приладу для перевірки міцності мають значний вплив на результати випробувань і вимагають регулярного обслуговування та калібрування.
④ Тест на міцність на відрив: зразок клейкої стрічки приклеюється до поверхні об’єкта, який потрібно склеїти. За вказаної швидкості та кута відриву стрічка відривається від поверхні за допомогою машини для випробування на розтяг. Зміна сили під час віддирання реєструється, і розраховується середня міцність від віддирання. Ключ до випробування міцності на відрив — це забезпечення якості адгезії зразка, точності швидкості та кута відриву, а також точності випробувального обладнання.
① Виявлення ліміту небезпечних речовин у клеях. Методи хімічного аналізу, такі як газова хромато-мас-спектрометрія (GC-MS) і високоефективна рідинна хроматографія (HPLC), використовуються для якісного та кількісного аналізу шкідливих речовин, таких як формальдегід, бензол, толуол і ксилол, у клеях. Результати випробувань повинні відповідати обмеженням, зазначеним у національних стандартах. Процес тестування повинен суворо виконуватися відповідно до відповідних стандартних операційних процедур, щоб забезпечити точність і надійність даних тестування.
② Випробування на стійкість до хімічної корозії: зразок стрічки занурюють у хімічний реагент заданої концентрації та температури. Зміни зовнішнього вигляду стрічки періодично спостерігаються протягом певного періоду (наприклад, набухання, зміна кольору, розшарування тощо), а також перевіряються зміни фізичних властивостей стрічки (наприклад, міцність на розрив, міцність на відрив тощо), щоб оцінити стійкість стрічки до хімічної корозії. Тип, концентрацію, час занурення та температуру хімічних реагентів, що використовуються під час тестування, слід визначати відповідно до умов використання стрічки та відповідних стандартів.
① Випробування на здатність до розкладання: Для біорозкладаних друкованих стрічок використовуються відповідні методи тестування на основі методів їх розкладання (наприклад, біорозпад, фоторозпад, гідроліз тощо). Наприклад, тест на здатність до біологічного розкладання може закопати зразок стрічки в певний ґрунт або середовище для компостування та контролювати втрату маси, зміни механічних властивостей і продукти розкладання стрічки протягом певного періоду, щоб оцінити, чи відповідає її здатність до біологічного розкладання стандартним вимогам. Процес тестування повинен імітувати фактичні умови навколишнього середовища та суворо контролювати параметри тесту.
② Оцінка придатності до вторинної переробки: шляхом аналізу складу матеріалу друкованої стрічки та поєднання його з існуючими технологіями переробки оцінюються доцільність і методи переробки. Наприклад, для друкованих стрічок із підкладкою з пластикової плівки їх сумісність і можливість обробки в системах переробки пластику можна проаналізувати на основі типу матеріалу (наприклад, BOPP, PET тощо).
③ Виявлення вмісту важких металів: вміст важких металів (свинцю, ртуті, кадмію, хрому тощо) у надрукованій стрічці виявляється за допомогою таких приладів, як атомно-абсорбційна спектрометрія (AAS) і мас-спектрометрія з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-MS). Результати випробувань повинні бути нижчими за межі, визначені національними стандартами. Процес тестування повинен відповідати методам підготовки зразків і аналізу відповідних стандартів, щоб забезпечити точність і надійність результатів тесту.
